Англійська мова. Початок (Частина 3)
У есе, написаному наприкінці двадцятого століття, лінгвіст Майкл Тулан припустив, що англійська мова, якою зараз користуються як міжнародною мовою в усьому світі (коли нею розмовляє, наприклад, турецька бізнес-леді, що спілкується з корейським торговим представником у конвенції в Сан-Паулу, або фінський дипломат дискутує про зміни клімату з румунським вченим на конференції в Йоганнесбурзі), настільки культурно віддалена від традиційної національної мови Англії, що її не слід називати «англійською». Сама назва «англійська», стверджує він, більше не підходить до цієї мови; вона більше не відображає своєї ідентичності у сучасному світі. Лінгвіст пропонує змінити назву мови. Як альтернативу він пропонує назву «глобальна». Він стверджує, що англійська мова, принаймні в тому вигляді, в якому вона використовується в контексті міжнародної комунікації, «дедалі більше звільняється від відчуття вкоріненості на одній чи кількох етнічних батьківщинах (незалежно від того Англія це, англосаксонський чи англо-американський світ), тому настав час для стратегії радикального перейменування (Toolan, 1997, p. 8).
Поки що, звісно, ця альтернативна назва так і не прижилася. Якими б переконливими не були аргументи Тулана, фактична практика надання назв не відповідає його пропозиціям. Але інші вчені також висловлювали подібні сумніви, деякі з яких були дуже впливовими. Наприклад, лінгвіст Брадж Качру припустив, що оскільки «англійська зараз має мультикультурну ідентичність... термін «англійська» не охоплює соціолінгвістичну реальність» мови (Kachru, 1992, p. 357). Натомість він пропонує використовувати форму множини «Englishes». Більше неможливо говорити про єдину англійську мову, стверджує фахівець; У всьому світі зараз розмовляють кількома різними варіантами англійської, кожна з яких є достатньо особливою, щоб їй надали статус окремої мови. Отже, хоча Качру не заходить так далеко, як Тулан, з ідеєю про абсолютно нову назву, він все ж вважає, що необхідна фундаментальна реконцептуалізація англійської.
На початку двадцять першого століття, незважаючи на те, що вона стала міжнародною мовою сучасності, статус англійської мови в певних аспектах не є більш усталеним, ніж на будь-якому попередньому етапі у своїй історії. На додаток до питання про те, як англійська мова стала займати своє нинішнє помітне місце у світовому суспільстві, ми можемо запитати: а що саме існує у природі мови, що спонукає таких учених, як Тулан і Качру, робити радикальні пропозиції про необхідність зміни самої назви мови? Якби люди прийняли пропозицію Тулана, нинішня дискусія стосувалась би передісторії "глобальної мови", а не другого тисячоліття існування англійської. Чи пропозиції Тулана та Качру - цілковита маячня? Чи вони, зрештою, просто неправильно підходять до теми? Чи вони насправді визначають якусь основоположну істину про стан і статус англійської мови в сучасному світі?
У цьому підрозділі ви розглянете схожу групу питань, ознайомитеся із прикладами розмаїття англійської мови у сучасному світі та як вона розвивалася протягом історії. Ми розглянемо, що саме сьогодні вважається англійською мовою і як різноманітність мови відображає її соціальну історію. Крім того, ми розглянемо роль, яку англійська відіграє в житті людей, і розглянемо, чому дебати про мову та про те, як люди її використовують, іноді можуть бути дуже суперечливими. Однак ми почнемо з простого, але принципового запитання: що насправді є англійською мовою?