Англійська крізь історію (Частина 2)

Перш ніж продовжувати розгляд теми, які висновки ми можемо зробити стосовно того, як мова змінювалася протягом років? Давайте ще раз поглянемо на перший переклад і перевіримо, чи ми здатні розпізнати більше схожості між ним та іншими, ніж могло здатися на перший погляд. Це допоможе, якщо ви знаєте, що літера þ, відома як ‘thorn’, вікористовується для звуку th у таких словах як thin; що ð, відома як ‘eth’, використовується для th у слові that; та що æ, відома як ‘ash’, використовувалася як голосна у nap. Якщо ви порівняєте слова у цьому перекладі з еквівалентними словами в інших перекладах і спробуєте вимовити їх вголос – ви можете виявити, що здатні прочитати набагато більше, ніж ви думали спочатку.

Тут неможливо пропрацювати весь уривок слово за словом, але я виділив кілька слів, які ми можемо продивитися трохи детальніше:

• Переглядаючи пізніші переклади, ви напевно бачите, що næddre знаходиться в еквівалентній позиції до слова «змія». Якщо ви відокремите першу літеру від решти слова, ви, можливо, зможете визначити зв’язок. Значення дещо змінилося – давньоанглійське слово використовувалося для позначення змій загалом, тоді як сучасне слово використовується для певного типу змій, але давньоанглійське слово є оригінальною формою сучасного слова «adder» (укр. гадюка).
• Рухаючись до oðre, якщо мі замінемо ð на th, ми можемо впизнати це слово як сучасне ‘other’.
• Подібну сістему ми можемо використати з cwæþ, де зараз ми використовуємо qu замість cw. Якщо ми поставимо th на місце þ у цьому слові, ми побачимо слово ‘quoth’ – що у сучасній версії знане як ‘quote’.
• У випадку слова hwi, якщо ми просто переставимо перші дві літери місцями, то отримаємо сучасне ‘why’, хіба шо з іншим спелінгом.

Тож ми бачимо, що між давньоанглійською та сучасною англійською справді існує достатня лінія спадкоємності, хоча зовнішні особливості, такі як правила правопису, значно змінилися.

Також варто зазначити, що одне із слів, які ми змогли ідентифікувати з самого початку – «wife» (укр. дружина) – у цьому першому перекладі насправді має дещо інше тлумачення від його сучасного значення. У всіх пізніших перекладах цього уривка воно подається як «жінка». Це пояснюється тим, що значення цього слова звузилося з Х століття. Сьогодні ми використовуємо слово «дружина» саме для позначення заміжньої жінки, тоді як у останніх століттях першого тисячоліття воно означало просто «жінку».

Який можемо зробити висновок? Ми бачимо, що мова значно змінилася за останню тисячу або близько того років. Вона змінився з точки зору своєї лексики (словниковий запас), своєї орфографії (написання) і семантики (значення). І хоча ми не коментували цей факт, але вона також змінилася з точки зору синтаксису (порядку слів). Однак, ми все ще можемо помітити дуже чітку лінію безперервності наслідування в усіх уривках, що дає нам підстави називати їх прикладами єдиної мови, що розвивається.