Що таке англійська? (Частина 4)

Отже, що ці приклади у Завданні 2 говорять нам про природу англійської мови в усьому світі? Сподіваюся, вони продемонствували один із головних моментів: ця мова дуже різноманітна, в різних спільнотах вона розвивалася так, що її форма помітно відрізняється від країни до країні.

Однак вам може здатися, що деякі з наведені вище прикладів не обов’язково можна вважати «справжньою» англійською мовою. Мангліш, наприклад, можна розглядати як суміш англійської та малайської. І хоча сучасні шотландська та англійська мови розвинулися від спільного пращура, шотландську зараз часто розглядають як окрему мову (маємо зауважити, що це рішення є настільки ж політичним, як і лінгвістичним). Як я вже згадував вище, у цих двох випадках існує велика кількість суперечок щодо статусу цих мов як незалежних чи узаконених. Тож якби ви стверджували, що жожна із них насправді не англійська, ви не були б самотні у своїх висновках. Питання, яке випливає з цього, може виглядати так: у який момент ми вирішуємо назвати ці приклади різними мовами? У який момент вони більше не є «англійськими»? Чи приклад Аризони також є іншою мовою? Або вона достатньо схожа на стандартну англійську, щоб її все одно називати англійською? Іншими словами, де настає переломний момент? Враховуючи той факт, що англійська мова використовується щодня в різних формах по всьому світу, як визначити, що вважати мовною базою, її основою? Чи існує централізована версія мови, яку ми повинні вважати автентичною англійською? Або кожен із цих різновидів є однаково діючими системами мовного вираження, які просто відрізняються? Ми можемо почати відповідати на ці запитання, поглянувши на способи існування мов у світі та на відмінності, які робляться при їх описі.